Illustration und Sprecher Deutsch: Martin Baltscheit
Übersetzerin und Sprecherin Ukrainisch: Tetiana Dobrovolska
© Mulingula e.V., lizensiert unter CC BY-NC-ND 4.0
mit freundlicher Genehmigung der ARAG
Geschichten vom Grundgesetz
von Martin Baltscheit
Історії основного закону Німеччини
Мартін Бальтшайт
HIER IST DEIN PLATZ!
Es gibt viele Plätze in unserem Leben. Der allerbeste Platz ist der Arm eines Menschen, der dich liebt. Ein anderer vielleicht der Spielplatz gleich bei dir um die Ecke.
Spielplätze sind Orte für Kinder, Eltern und andere Lebewesen.
ОСЬ ТВОЄ МІСЦЕ!
У нашому житті є багато місць. Найкраще місце - це рука того, хто тебе любить. Інше, можливо, дитячий майданчик прямо біля тебе за рогом.
Дитячі майданчики — це місця для дітей, батьків та інших живих істот.
Hier - wie überall in unserem Land - müssen wir miteinander auskommen, auch wenn wir uns nicht kennen und oft sehr unterschiedlich sind. Dabei helfen uns Gesetze. In Deutschland ist es ein besonders schönes Gesetz aus dem Jahr 1949: das Grundgesetz. Von diesem Gesetz und seinen Artikeln will ich dir in diesem Buch erzählen. Mit Geschichten, Gedichten und Bildern vom allerbesten Spielplatz der Welt.
Herzlich
Martin Baltscheit
Тут, як і всюди в нашій країні, нам треба знаходити спільну мову, навіть якщо ми не знаємо один одного і часто дуже відрізняємося.
У цьому нам допомагають закони. У Німеччині діє особливий закон, прийнятий у 1949 році: це Основний закон. Про цей закон та його статті я хочу розповісти тобі в цій книзі. З історіями, віршами та ілюстраціями про найкращий ігровий майданчик у світі.
З повагою,
Мартін Бальтшайт
ARTIKEL 1
[Die Würde des Menschen ist unantastbar.]
Das namenlose Mädchen
Es ist schon ein paar Jahre her, da stand ein Mädchen im Sandkasten. Mitten am Tag kam es unter dem Holunderbusch hervor.
Die schwarzen Haare bedeckten ihren Körper wie ein Kleid.
СТАТТЯ 1
[Людська гідність є недоторканною.]
Безіменна дівчинка
Кілька років тому дівчинка стояла в пісочниці. Посеред дня вона вийшла з-під куща бузини.
Чорне волосся вкривало її тіло, наче сукня.
Barfüßig und schmutzig war sie, rührte sich nicht, sprach kein Wort und nur ihre Augen glitzerten im Sonnenlicht.
Eines der Kinder fragte nach ihrem Namen, aber das Mädchen hatte keinen.
Sie fragten nach ihrem Zuhause, aber das Mädchen hatte keines.
Sie fragten nach Eltern, Geschwistern und Freunden, aber sie hatte keine.
Da wollten die Erwachsenen etwas von ihrer Vergangenheit wissen – aber das Mädchen konnte sich nicht erinnern. Und die Menschen auf dem Spielplatz machten sich Sorgen.
Боса й брудна, вона не ворушилася, не сказала жодного слова, тільки її очі блищали в сонячному світлі.
Одна дитина спитала її ім’я, але дівчинка його не мала.
Запитали, де її дім, але дівчинка не мала дому.
Запитали про батьків, братів, сестер та друзів, але вона нікого не мала.
Тоді дорослі спробували дізнатися про її минуле, але дівчинка нічого не пам’ятала. Люди на ігровому майданчику почали непокоїтися.
Was sollten sie anfangen mit einer,
die nichts hatte und nichts wusste – nicht einmal, woher sie kam?
Die einen sagten: „Kommt, wir schicken sie zurück“, und die anderen fragten: „Wohin denn?!“
Jemand Drittes meinte, man solle sie einfach stehen lassen und die meisten schwiegen.
Das Schweigen brachte die Menschen auf eine Idee. Vielleicht musste man gar nichts sagen, sondern etwas tun.
So handelten die Menschen, wie sie selbst gern behandelt worden wären, wenn sie aus einem Holunderbusch getreten wären, so ohne alles.
Що робити з тією, яка нічого не мала й нічого не знала — навіть не знала, звідки прийшла.
Дехто сказав: «Давайте відправимо її назад», а інші запитали: «А куди?!».
Хтось третій вважав, що її слід просто залишити стояти, а більшість просто мовчала.
Це мовчання навело людей на одну думку. Можливо, не потрібно було нічого казати, а зробити щось.
І люди діяли так, як вони хотіли б, щоб з ними вчинили, якби вони самі вийшли з-під бузинового куща без нічого.
Zuerst ließen sie dem Kind ein Bad ein, wuschen ihm die Haare, trockneten es ab und schnitten die Spitzen.
Sie gaben dem Mädchen ein Kleid, zwei Kleider, Schuhe und Strümpfe. Dann suchten sie ihr einen Namen aus und wurde Elena krank, gingen sie mit ihr zum Arzt.
Das Mädchen bekam ein Zuhause.
Man kochte ihr Essen und zeigte ihr, wie eine Popcornmaschine funktioniert.
Elena hatte ein eigenes Zimmer mit Spielzeug und ein weiches Bett.
Спочатку вони викупали дитину, помили їй волосся, висушили його й підстригли кінчики.
Вони подарували дівчинці сукню, потім другу сукню, черевики та панчішки.
Потім знайшли їй ім’я, і якщо Елена хворіла, вони водили її до лікаря.
Дівчинка отримала дім.
Їй готували їжу й показали, як працює машина для попкорну.
Елена мала власну кімнату з іграшками та м’яким ліжком.
Man feierte ein Fest, als sie eine Familie gefunden hatte, bei der sie bleiben wollte, und nach den Sommerferien meldeten die Eltern sie in einer Schule an.
Dort lernte sie Lesen und Schreiben
und fand Freunde.
Anschließend ging sie in die Lehre und arbeitete in einem Beruf, der zu ihr passte.
Вони відзначали свято, коли вона знайшла сім’ю, в якій хотіла залишитися, а після літніх канікул батьки записали її до школи.
Там вона навчилася читати, писати й знайшла друзів.
Потім вступила на навчання й працювала за професією, яка їй підходила.
Sie wurde Konditorin, machte Törtchen und Kuchen und traf einen Menschen, der nicht nur ihre Törtchen und Kuchen über alles liebte, sondern auch Elena, und sie in den Armen hielt, wann immer sie wollte.
Bald bekamen sie Kinder, die später im Sandkasten unseres Spielplatzes einen ganz fabelhaften Sandkuchen verkauften.
Вона стала кондитеркою, пекла тістечка й тортики та зустріла людину, яка любила не лише її тістечка та тортики понад усе, але й саму Елену, і тримала її в обіймах, коли їй цього хотілося.
Незабаром у них народилися діти, які пізніше продавали чудові пісочні тістечка на нашому ігровому майданчику.
Und als viele Jahre später – nach einer sternklaren Nacht – ein Junge mit wilden Haaren und zerrissenen Hosen unter dem Holunderbusch hervortrat, seinen Namen nicht kannte und keine Ahnung hatte, woher er gekommen war, da wussten Elena und ihre Familie sofort, was zu tun war ...
І коли багато років потому - після однієї зоряної ночі - під бузиновим кущем з’явився хлопчик з кудлатим волоссям у подертих штанах, який не знав свого імені й не мав уявлення, звідки він прийшов, Елена та її сімʼя відразу знали, що робити…
Jemand ist heimatlos, namenlos, ohne Essen und Kleidung.
Und was machen wir?
Wir helfen!
Diese Hilfe ist im Grundgesetz festgeschrieben.
Von der Unantastbarkeit der Menschenwürde handelt der erste Artikel unseres Grundgesetzes und ist damit die Basis für alle anderen Artikel.
Хтось залишився без дому, без імені, без їжі та одягу.
І що ми робимо?
Ми допомагаємо!
Ця допомога закріплена в
Основному законі.
Перша його стаття розповідає про недоторканність людської гідності й є основою для всіх інших статей.
So war es nicht immer.
Vor vielen Jahren haben in Deutschland die Nationalsozialisten mit Unterstützung vieler Landsleute einen Weltkrieg angezettelt.
Nachdem dieser Krieg – zum Glück für uns alle – vorbei war, haben sich Männer und Frauen in einem Parlamentarischen Rat Gedanken gemacht, wie eine solche Katastrophe in Zukunft verhindert werden kann.
Das Grundgesetz schafft die Voraussetzung für Freiheit und Gerechtigkeit.
Die Geschichte der namenlosen Kinder erzählt uns von guten Menschen in einem gerechten Land.
Wir danken den Verfassern
für dieses schöne Gesetz!
Так було не завжди.
Багато років тому націонал-соціалісти в Німеччині, за підтримки багатьох співвітчизників, розпочали світову війну.
Після того, як ця війна -на щастя для нас усіх-закінчилася, чоловіки та жінки в Парламентській Раді замислилися, як запобігти такій катастрофі в майбутньому.
Основний закон створює умови для свободи та справедливості.
Історія безіменних дітей розповідає нам про добрих людей у справедливій країні.
Ми дякуємо авторам за цей чудовий закон!